Методичні рекомендації для педагогів і батьків

    У державній національній програмі «Освіта. Україна XXI сто­ліття» підкреслюється, що динамізм, притаманний сучасній ци­вілізації, зростання ролі особистості, гуманізація та демократи­зація суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна технік і технологій у всьому світі - усе це потребує створення таких умов, за яких народ України став би нацією, що постійно на­вчається.

       Заклад дошкільної освіти — це одна з перших сходи­нок, на якій відбувається залучення дитини до процесу навчання. Це визнано всіма державними документами, а саме: пріоритетни­ми напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті; законами України «Про освіту», «Про дошкіль­ну освіту», Базовим компонентом дошкільної освіти (редакція 2012 p.). Ці державні документи спрямовані на модернізацію до­шкільної освіти, оновлення її змісту, удосконалення форм, методів і технологій розвитку мовлення дітей, навчання рідної мови. Крім того, вони мають на меті виховання мовленнєвої культу­ри, що полягає у формуванні мовленнєвої компетенції — спро­можності людини адекватно й доречно використовувати мову п конкретних життєвих ситуаціях (висловлювати власні думки, бажання, наміри, прохання тощо), застосовувати при цьому як мовні, гак. і позамовні (міміка, жести, рухи) й інтонаційні засоби виразності.

       Oпанування дітьми рідної мови в умовах сучасного дошкіль­ного закладу охоплює формування практичних мовленнєвих навичок, удосконалення комунікативних форм і функцій мовлен­нєвої діяльності (на основі практичного засвоєння засобів мови), а також формування усвідомлення мовленнєвої дійсності., яке може бути назване «лінгвістичним розвитком дитини». Отже, мовленнєвий розвиток дитини, навчання її рідної мови є голов­ним інструментом, за допомогою якого відбувається її соціаліза­ція й установлюється контакт із довкіллям. Важливим аспектом мовленнєвої готовності дітей до школи є оволодіння елементами грамоти.

     Чи спроможні діти дошкільного віку до такої складної ана­літико-синтетичної діяльності? Відповідь знаходимо у працях фізіологів, психологів і педагогів. За словами відомого фізіолога М. Красногорського, після п’яти-шести років у корі головного мозку дітей утворюються умовно-рефлекторні функції читання та письма. Дослідження вчених (Д. Ельконіна, О. Максакова, Л.Толкачової, Л.Журової, М. Фомічової та ін.) показують, що її дітей до шести років уже достатньо розвинені фонематичний слух і сприйняття, їхній артикуляційний апарат уже добре під­готовлений до вимови звуків рідної мови. У п’ятирічному віці діти набувають необхідних умінь усвідомленого сприйняття мов­леннєвої дійсності на основі аналізу її елементів, але за умови їх цілеспрямованого навчання з урахуванням вікових й індиві­дуальних особливостей і можливостей. Це створює передумови для навчання елементів грамоти дітей дошкільного віку.

     Слід пам’ятати: якщо дорослим достатньо, щоб дитина ово­лоділа лише навичками читання, то навчання за допомогою ігор можна починати вже в ранньому віці (у 2-3 роки) і швидко досягти успіху. Якщо ж мати на увазі кінцевий етап грамотності, до якого дорослі хочуть підготувати дитину, вони мають спи­ратися на усвідомлення законів побудови слів, речень, аналіз підношень між звуками та буквами, тобто на такі знання, які самостійно дитині засвоїти дуже важко. Це пов’язано з вікови­ми й індивідуальними особливостями дошкільника. Така робота має проводитися протягом усього періоду мовленнєвої підготовки дитини до школи. Саме тому в Законі України «Про дошкільну освіту» йдеться про обов’язковість підготовки дітей старшого до­шкільного віку до систематичного навчання в школі. Важливо підкреслити, що ця підготовка має на меті не тільки озброєння дітей знаннями, формування необхідних умінь і навичок, фор­мування певної системи ціннісно-змістових уявлень про себе як представника певної статі (хлопчика або дівчинки), а й значною мірою спрямована на загальний психічний розвиток повноцінної, духовно-моральної творчої особистості.

     Прагнення до підвищення якості підготовки дитини до шко­ли, що передбачає й опанування елементів грамоти, стимулюва­ло автора посібника й педагогів-практиків, із якими готувалися матеріали й проходила їхня апробація, використовувати серед сучасних інновацій у дошкільній освіті такі методики й техноло­гії (наприклад, технологія психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого й дитини «Радість розвитку» Т. Піроженко), які є не тільки результативними, але й цікавими та захоплюючими, що підвищують рівень пізнавальної та мовленнєвої ак­тивності дошкільника. Діти нудьгують на заняттях саме тоді, коли їх примушують лише сидіти й слухати. Головне завдання — відійти від пасивного сприйняття матеріалу й забезпечити активне пізнання світу «очима педа­гога», емоційно-оцінне ставлення до нього через його моральну позицію, яка можлива лише у спільній діяльності, що стиму­лює педагога й дитину (дітей) до творчості. Тому в методичному посібнику є багато творчих завдань (придумування нових слів, складання загадок, казок, малювання тощо). Ця спільна діяль­ність базується перш за все на таких принципах: гуманізації, ак­тивності й реальності, індивідуалізації та диференціації, свободи вибору, наочності, емоційного благополуччя тощо.

       Дорослий має виступати не в ролі інструктора, а в ролі порад­ника, дотримуючись демократичного стилю спілкування. А кож­на дитина має почуватися вправною, здатною разом з іншими дітьми подолати або виконати завдання будь-якої складності (першого й другого рівнів).

Провідні завдання дорослих (педагогів і батьків):

прийняти кожну дитину такою, яка вона є;

підтримати, вселити надіто на успіх;

виявити сильні й слабкі сторони кожної дитини, виходячи з її вікових та індивідуальних особливостей;

сприяти особистісному зростанню дитини. Із погляду пси­хології дитина мас засвоювати не лише соціальний культурно-істо­ричний досвід (знання, уміння, навички), а й вчитися осягати новий культурний простір — досвід внутрішнього психологічного життя (свої бажання, наміри, прагнення, проявити власне «Я»).

     Підготовка дітей до опанування елементів грамоти здійсню­ється у три етапи: добуквений (добукварний), буквений (бук­варний) і частково післябуквений (післябукварний), що домінує в роботі вчителя з першокласниками.

     Програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», програмою розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» й іншими чинними програмами з дошкільної освіти визначено завдання і зміст навчання дітей елементі грамоти. Змістом роботи з навчання дітей дошкільного віку елементів грамоти и умовах дошкільного закладу є:

- практичне ознайомлення зі словом, реченням і засвоєння елементарних відомостей  про ці поняття у старшому дошкільно­му віці;

- ознайомлення зі звуками (голосними й приголосними) мови, залучення до звукового аналізу слів (часткового –із дітьми четвертого - п’ятого років життя та повного – зі старшими дошкільниками) за допомогою схем, фішок і без них;

- ознайомлення зі складом слова, наголосом;

- залучення дітей до складового аналізу слів, практичне ознайомлення зі складотвірною роллю голосних звуків;

робота над формуванням у дітей старшого дошкільного піку вміння будувати звукові та складові схеми (моделі) слів і до­бирати склади до поданих схем (моделей);

ознайомлення з літерами українського алфавіту та формування вміння робити звуко-буквений аналіз та усний аналіз (без схем і фішок) слів;

робота над формуванням навичок усвідомленого початко­вого читання дітьми шостого року життя складів (прямих й обер­нених; наприклад: ма-ам), простих слів у межах вивченої кіль­кості літер, із яких шість позначають голосні звуки [а], [у], [и], Гі], [о], [е], та приголосні звуки; [м, м’], [л, л’], [н, н’], [з, з’], [с, с’], [р, р’], [т, т’], [в, в’], [к]; уміння усвідомлено читати слова, речення, мікротексти в межах усього українського алфавіту з діть­ми сьомого року життя та такими, які готові до цієї синтетичної діяльності;

підготовка руки дитини до письма: розвиток окоміру, дріб­них м’язів пальців руки тощо;

виховання любові до людей і рідного краю, мовленнєвої культури, інтересу до рідної мови, друкованого слова, книги;

розвиток уваги, пам’яті, мислення, мовлення, пізнаваль­ної та мовленнєвої активності, уяви, творчого мислення тощо;

розвиток повноцінної, духовно-моральної творчої особис­тості.

      Таким чином, завдяки опануванню елементів грамоти дитина навчається: аналізувати, порівнювати, осмислювати, узагальню­вати свої бажання, наміри, можливості, здібності тощо. Особлива увага приділяється творчій діяльності дітей. Наприклад: скла­дання римованих рядків, розповідей, казок, малюнків, варіантів ігор, створення власного театру (із паперових фішок-чоловічків та ін.).

         Навчання малят елементів грамоти здійснюється за двома формами на організованих заняттях у старшій та підготовчій групах (шостий сьомий роки життя) дошкільного навчального закладу та у ході індивідуальної роботи в повсякденній діяльнос­ті, протягом дня.

       Заняття з навчання елементів грамоти доцільно проводити з невеликими групами дітей або індивідуально. Пропонуються такі види занять: індивідуальні (1-4 особи); індивідуально-гру­пові (4-8 осіб); групові (до 15-ти осіб).

       Завдання, що стосуються добуквеного періоду навчання дітей четвертого й п’ятого років життя, радимо планувати в ході комплексних і тематичних мовленнєвих занять (наприклад, при­свячених звуковій культурі мовлення дітей). Серед них: розвиток фонематичного слуху, формування вміння диференціювати (роз­різняти) подібні за звучанням слова в невеликих віршах, визна­чати вимовлені слова, що різняться одним звуком, практичне ознайомлення зі словом, реченням; на. п’ятому році життя — за­лучення до часткового звукового аналізу слів тощо. Серед малят є такі, що вже цікавляться звуками й літерами або вже навіть самостійно читають склади, слова, речення. Таких дітей радимо залучати до гурткової роботи, проводити з ними індивідуальну роботу в повсякденній діяльності, планувати індивідуальні ігри - заняття тощо.